|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Карло Коллоді
Пригоди Піноккіо
Переклад українською – Юрій Авдєєв
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Лібіко Марайя
Розділи: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36
25. Піноккіо дає Феї обіцянку бути хорошим і вчитися: йому, мовляв, набридло бути дерев'яним чоловічком, і він хоче стати справжнім хлопчиком
Добра жінка спершу заперечувала, що вона маленька Фея з блакитним волоссям, та, побачивши, що її таємницю розкрито, кинула прикидатися, призналася й спитала в Піноккіо:
– Скажи мені, дерев'яний капоснику, як ти здогадався, що це я?
– Мені допомогла велика любов до вас.
– Що ж ти пам'ятаєш? Кидав мене дівчинкою, а тепер бачиш дорослу тітку, яка годиться тобі в матері.
– Тим краще. Тепер я називатиму вас не сестричкою, а мамою. Я вже давно мрію мати, як усі діти, маму. Тільки як ви змогли так швидко вирости?
– Це моя таємниця.
– Навчіть мене. Я теж хотів би трохи підрости. Який я малий: не більший від головки сиру!
– Але ж ти не можеш рости, – заперечила Фея.
– Чому?
– Тому що дерев'яні чоловічки не ростуть. Вони з'являються на світ ляльками, живуть, як ляльки, і ляльками вмирають.
– Ох, як мені надокучило бути лялькою! – вигукнув Піноккіо, стукнувши себе по голові. – Пора вже й мені стати людиною.
– Станеш, як заслужиш.
– Справді? А як заслужити?
– Дуже просто. Ти повинен звикнути бути хорошим хлопчиком.
– А хіба я не хороший?
– Де там! Хороші діти слухняні, а ти...
– А я неслухняний...
– Хороші діти охоче вчаться і працюють, а ти...
– А я, навпаки, байдикую і живу волоцюгою весь рік.
– Хороші діти завжди кажуть правду...
– А я завжди брешу.
– Хороші діти охоче ходять до школи...
– А мені про школу навіть думати гидко. Але відсьогодні я житиму зовсім по-іншому.
– Ти мені обіцяєш?
– Обіцяю. Я хочу стати хорошим хлопчиком і втіхою для свого батька... Де тепер мій бідний тато?
– Не знаю.
– Чи пощастить мені коли-небудь побачити і обійняти його?
– Сподіваюся, що так. Навіть певна.
Почувши це, Піноккіо незмірно зрадів, схопив руки Феї і почав гаряче їх цілувати. Потім підвів голову і, з любов'ю дивлячись їй в очі, спитав:
– Скажіть мені, мамусю: значить, це неправда, що ви вмерли?
– Мабуть, неправда, – відповіла усміхаючись Фея.
– Аби ви знали, як мені було боляче, як у мене стислося горло, коли я прочитав: «Тут поховано...»
– Знаю, знаю. Тому я тебе й простила. Твій щирий біль показав мені, що в тебе добре серце. А діти з добрим серцем, хоча іноді й роблять капості і не слухаються старших, можуть стати хорошими. Завжди є надія, що вони стануть на добрий шлях. Тому я й прийшла сюди по тебе. Я буду твоєю мамою...
– О, як це чудово! – вигукнув Піноккіо, підстрибуючи від радості.
– Ти слухатимешся мене і робитимеш завжди те, що я тобі казатиму.
– Добре, добре, добре!
– Від завтра, – додала Фея, – ти почнеш ходити до школи.
Піноккіо одразу трохи посмутнішав.
– Потім вибереш якесь ремесло або фах на свій смак.
Піноккіо зовсім споважнів.
– Що ти там бурчиш крізь зуби? – незадоволено спитала Фея.
– Я думаю... – тихо промимрив дерев'яний хлопчик, – що зараз уже, мабуть, пізно йти до школи.
– Ні, паночку. Запам'ятай раз і назавжди, що вчитися ніколи не пізно.
– Але я не хочу вчитися ніякого ремесла.
– Чому?
– Тому що працювати дуже стомлива справа.
– Мій синку, – сказала Фея. – Всі, хто так каже, зрештою опиняються у в'язниці або в лікарні. Май на увазі, що кожна людина, яка з'являється на світ, мусить щось робити, працювати. Біда тому, хто стає неробою! Неробство – це найтяжча хвороба, її треба вилікувати негайно, змалку. Коли хто виросте неробою, вилікувати того вже неможливо.
Ці слова дійшли до серця Піноккіо. Він рішуче підвів голову й сказав:
– Я вчитимуся, я працюватиму, я робитиму все, що ви мені накажете. Одне слово, жити лялькою мені набридло, я хочу стати таким, як усі діти. Ви ж обіцяли мені це, правда?
– Так, я пообіцяла. Тепер усе залежить від тебе.
Розділи: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова